На березі річки в густій траві лежав м’яч. Посередині в нього пролягала жовтогаряча смужечка, яка ділила його на дві половини. Одна з них була синя, наче небо, друга червона, ніби мак.
А навкруг нього вирувало життя: птахи в небі літали, люди по землі ходили, рибки плюскалися в річечці.
М’яч, поважно надувши щоки, з погордою дивився на них: «Я найкращий! Я все можу!»
Ось його побачили діти. Хтось з них підкинув м’яча вгору. І він полетів, полетів...
«Я лечу! Я пташка!» - глянув м’яч з висоти на землю. Та й упав… Проте покотився з гірки до води.
«Я біжу! Я людина!» - закричав він. Аж тут берег закінчився і він – плюх у воду…
«Я пливу! Я риба!» - не вгавав м’яч.
Підбіг хтось з дітей та й виловив його з води. А так як він був мокрий, то щоб обсушити - поклав біля багаття. "У небі я літав, по землі скакав, у воді плавав… Ще у вогні я не був!" – подумав м'яч і покотився.
Знайшовши іншу гру, діти забули про м’яч. Аж тут у повітрі потягло смородом, та аж таким, що в носі закрутило.
- Що то смердить? Наче паленою гумою чути! - догадався хтось з дорослих.
Почув ці слова м’яч.
- Я, я гумовий! Хіба від мене смердить? – ображено подумав він.
Оглянулись малюки, аж дійсно то м’яч горить. Це від нього такий сморід… Кинулися його рятувати, аж тут:
«Ба-бах!!!» І м’яча не стало. Лопнув – від образи.
Заплакали дітлахи, а батьки їх втішають:
- За чим ви жалкуєте? Це ж звичайний гумовий м'яч.
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 9606 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Смеялся Иисус - Майн То, что в Библии нет описаний радости Иисуса некоторыми обьясняется- Иисус не смеялся никогда. Но все, на мой взгляд проще- нет нужды подчеркивать естественное и обыденное- Иисус не был хмурым и нелюдимым, он, как и все радовался и смеялся, к нему ведь тянулись дети.
Спасибо за 3 балла, Вы ничего не поняли, но высказаться решили. Эдакое шапкокидательство. ? Ищите и найдёте.
Поэзия : Шлунок — їхній бог - Василь Мартинюк Дехто, хто називає себе християнином, своїми вчинками показує, що насправді він язичник, і то гірший з них, бо, послуговуючись побожними фразами, дискридитує усе побожне. Про таких сказав ап. Павло: "... Шлунок — їхній бог... Вони думають тільки про земне! (Фил. 3:19). Ці слова є епіграфом до мого сонета.
